Емоційно-експресивні частки (ЕЕЧ) німецької мови довго навіть не виділялися в окремий розряд, і лише з виходом на перший план теорії мовленнєвого акту (60-ті рр.) вони опинились у центрі уваги завдяки своїм різноманітним властивостям у плані індикації мовленнєвих інтенцій мовця, інтеракції та іллокуції. Прагматично-комунікативні функції цих часток досліджені досить широко, але ще не набули достатнього відображення в підручниках та у нормативних курсах німецької мови.