В роботі піддається аналізу філософське розуміння релігії мислителями Відродження та Просвітництва. Автор звертається до розгляду лютерівського вчення про сутність людини та особливо зупиняється на проблемі протестантського раціоналізму. На основі цьогодослідження робиться висновок про те, що нове розуміння "суб"єкта", ототожнення духовного та раціонального в Новий час були визначальними для гегелевської філософії.