Моделювання магнітних полів сонячної корони у потенційному наближенні приводить до визначення на так званій "поверхні джерел" сонячного вітру (на відстанях 2.35 - 2.60 R) траєкторії коронального струмового шару, який досить тісно повторює розташування геліосферного струмового шару (ГСШ) в міжпланетному магнітному полі. Наводяться результати зіставлення структури білої корони за спостереженнями під час повних сонячних затемнень з обчисленими положеннями ГСШ для періоду 1976 - 1994 рр. Згідно з даними відомих каталогів Дж. Хоексеми. Встановлено, основні структурні деталі корони добре ототожнюються з різними утвореннями та явищами активності в "підстилаючих" шарах сонячної поверхні на лімбі або поблизу нього. У багатьох випадках лінії перетину розрахованих стрічок ГСШ із картинною площиною близько збігаються з розташування продовжень великих яскравих шоломоподібних променів та стрімерів, хоча іноді й існують досить суттєві розбіжності в їхніх напрямках та розташуванні. Як правило, корональні промені більше нахилені до екватора, ніж розраховані лінії перетину ГСШ із картинною площиною. Показано, що насправді не існує суцільного поясу великих шоломоподібних стрімерів. Скоріше за все є лише "розірвані" частини подібного поясу в тих місцях, де проекції &в короні положень волокон або магнітних нейтральних ліній збігаються з положеннями ГСШ. ГСШ має в короні складну неоднорідну форму. Крім глобального ГСШ у короні існують локальні струмові шари і корональні стрімери, які не входять до системи глобальн&ого ГСШ. Існування ГСШ впливає на загальну структуру і фотометричну картину білої корони.