Наведено деякі результати аналізу фотографій білої сонячної корони, що були отримані 11 липня 1991 р. на Гавайях (о. Мауна-Кеа) та в с. Тефе (Бразилія) за міжнародним проектом МІСЕ на однотипних 3-метрових коронографах з радіальним нейтральним фільтром.Досліджена загальна і тонка структура корони до відстаней 3.0 - 4.0 R, проведено її зіставлення з різними утвореннями на поверхні Сонця, з рентгенівською короною, з розрахованим за потенційною моделлю магнітного поля корони положенням геліосферного струмового шару та простежені деякі зміни, що відбулися в структурі корони за 190 хв. Встановлено, що основні деталі корони добре ототожнюються з різними утвореннями та явищами активності в "підстилаючих" шарах на лімбі Сонця або поблизу нього. Найбільш помітні зміни в короні за час затемнення зафіксовано в активних E- і W-секторах (РА = 60 - 130 та 260 - 320 ), де два великі протуберанці та оточуюча їх корона були охоплені повільними транзієнтними збуреннями. Час існування цих збурень, мабуть, становить декілька діб. Незвичний і слабкий по яскравості купол-дуга висотою до 250 тис. км, що проектується на район NNW корональної дуги, є викидом корональної речовини на ранній стадії його розвитку. Швидкість його переміщення вгору складає 5 - 7 км/с і є реко&рдно низькою для явищ викиду корональної речовини. Корона мала незвичну форму для максимальної фази сонячної активності. Встановлено, що загальний напрямок великих променів дещо відрізнявся від розрахованого положення геліосферного струмового шару. П&оказано, що реальний геліосферний струмовий шар та його плазмове оточення мають у короні складну неоднорідну форму.