Установлено, що субстанції П притаманна поверхнева активність, завдяки якій молекули пептиду утворюють власні моношарові структури, взаємодіють з ліпідними моношарами а моношарами, сформованими із саркоплазматичного ретикулуму, вбудовуючись у ліпідний матрикс. Завдяки таким властивостям і процесам субстанція П у фізіологічних ( до 10 -13 моль/л) концентраціях модифікує не тільки штучні ліпідні мембрани, а й мембрани СР, що є причиною підвищення активності транпортної Са-АТФази та проникності мембраннихвезикул до іонів кальцію. Це свідчить про виняткову роль ліпідного матриксу ініціювати й забезпечувати первинні процеси міжклітинної хімічної сигналізації: ліпіди визначають можливість ПМ сприймати й класифікувати сигнали у вигляді пептидних біорегуляторів та трансформувати їх хімічну енергію на енергію мемранного збудження.
