У статті розглядається оригінальність і глибокий зміст відображення земного почуття кохання між чоловіком і жінкою в таких релігійно-філосовських вченнях Індії як вайшнавізм і суфізм. У вайшнавізмі простежується чоловічий початок Божественної Суті, а в суфізмі - жіночий. Як приклад наводяться уривки з творів індійських поетів Середньовіччя.