У статті досліджується феномен українського літературного авангарду перших
десятиліть ХХ століття. Аналізуються видання М. Семенка, В. Поліщука, Б. Ліф-
шиця та інших авангардистів. Акцентується увага на багатомовності всіх видань і використанні міжнародної мови есперанто, внесок у есперантистів Л. Чернова-Малошийченка, М. Борисова та Є. Михальського в їх підготовку.