У статті проаналізовано науковий доробок М. Максимовича - знаного в науковому світі Європи ботаніка, натурфілософа та гуманітарія, поета, організатора наукового і культурного життя в Україні І-ої пол. ХІХ ст. Ректор новозаснованого Київського університету і творець першої у вітчизняній історії кафедри українознавства, він у "Історії давньої руської словесності" вперше розробив методологічні принципи осмислення українського художнього слова як одного з найважливіших феноменів національного буття. Розглянуто сучасні українознавчі принципи "прочитання" інтелектуального набутку видатного українського енциклопедиста, визначено актуальність його ідей і концепцій для сучасного етапу розвитку науки.
