У статті аналізується творчість Василя Хмелюка - одного з маловідомих поетів "празької школи". Автор розглядає ЇЇ на тлі тогочасного галицького та українського еміграційного літпроцесу. Робить він екскурс і в підрадянську поезію. Особливу увагу Т.Салигаприділяє формальним модерним пошукам В.Хмелюка, зокрема культивуванню в його художній практиці поетики футуризму, сюрреалізму та експресіонізму.