Існує лише один шлях прямого пізнання теплової й динамічної історії давньої кори. Це - геотермобарометрія рівноваг, заснована на хімічній зональності мінералів. Її ефективність демонструється на прикладі аналізу еволюції докембрійської континентальної кори, що на 90 % представлена кратонами і гранулітовими комплексами, часто переробленими в протерозої. Доведено, що, на противагу модним колізійним моделям, грануліти є продуктами глибокої кратонізації архейських зеленокам"яних поясів. Поряд з відсутністюв докембрії еклогіт-глаукофансланцевих комплексів, а також достатнього обсягу продуктів ерозії гранулітів, показано, що вони успадковують основні геохімічні характеристики архейських зеленокам"яних поясів, молодші останніх. Як правило, грануліти утворюють гігантські гарполіти, насунутих на породи кратонів, які до них примикають. Поряд зі згаданою вище геологічною інформацією поки не існує фізичної моделі, що здатна пояснити прогрів нижньої частини кори в області колізії до Р-Т параметрів гранулітів. Якальтернативу запропоновано модель ексгумації гранулітових комплексів і синхронного занурення порід кратонів, що примикають, у ході гравітаційного перерозподілу під впливом мантійних флюїдно-теплових потоків (плюмів). Модель підтримується наявністю одно&вікових з гранулітами контактових зон пластичних деформацій, а також відкриття в гранулітах того самого комплексу як декомпресійних, так і ізобаричних P-T трендів. Механізми підйому гранулітів до поверхні кори і синхронного занурення порід кратонів, &що примикають, ілюструються результатами чисельного гідродинамічного моделювання. Таким чином, гранулітові комплекси докембрію виникають з матеріалу зеленокам"яних поясів в основі тонкої (близько 35-40 км) земної кори під впливом мантійного плюму, а &потім піднімаються до поверхні, витісняючи вниз щільніші породи зеленокам"яних поясів, які, у свою чергу, можуть піддаватися глибокому метаморфізму. Гравітаційний перерозподіл порід лежить в основі геодинаміки земної кори в докембрії.
A new model оf& gravitational redistribution of rocks within the Precambrian crust, which might have been triggered by a mantle-derived plume has been developed. The model was multidisciplinary tested for granulite complexes (HGT) located within cratons (GSB). The &HGT are always younger than the adjacent GSB and their lithologies are chemically identical to those from the GSB. Both the IC and the DC paths can be identified in the same HGT. The IC path characterizes the contact of the HGT with the GSB, while DC& paths are common P-T paths for the rocks located far from this contact. Mineral equilibria from the juxtaposed GSB in the footwall sections of the bounding shear zones record P-T loops: peak P-T conditions were reached at the lowest P-T conditions r&ecorded by the adjacent granulites. This model suggests synchronous movement of GSB during exhumation of the adjacent HGT and their identical isotopic ages. While granulites move up to the surface, cool metabasalts and metakomatiites move down, cooli&ng the granulites along the contact zone. The existence of both DC and IC paths in the same granulite complex can thus be explained by differences in the movement of different granulite "blocks" during exhumation. In many HGT the Archaean granulites &were not exhumed to the surface until hundreds of millions years later. The gravitational redistribution model has been tested by 2D numerical simulation showing that the granulite facies terrains may have develop as crustal scale intrusive-shaped bo&dies during ~10 My. Tectonospheric by seismic tomography, supports the model.
